Глибокий аналіз п’єси “Сто тисяч” Івана Карпенка-Карого

Кожен з нас хоч раз мріяв про великі гроші. Та що буває, коли ця мрія переростає в одержимість? У п’єсі “Сто тисяч” Іван Карпенко-Карий показує, як селянин Герасим Калитка прагне розбагатіти і що з цього виходить.

Історія створення п’єси

Іван Карпенко-Карий написав “Сто тисяч” у 1889 році. Тоді в українському селі відбувались важливі зміни: поширювались нові економічні відносини, зростала різниця між багатими та бідними, а гроші для багатьох стали важливіші за мораль.

Драматург сам походив із селянської родини і добре знав сільське життя. Він бачив, як жадоба до грошей змінювала людей. П’єса “Сто тисяч” стала відповіддю автора на ці суспільні процеси.

Твір вперше поставили на сцені театру корифеїв у тому ж 1889 році. Сам автор зіграв роль Герасима Калитки. Глядачі відразу оцінили гостроту та актуальність п’єси.

Жанр та особливості композиції

“Сто тисяч” — це трагікомедія. Ми бачимо і комічні ситуації, і трагічну розв’язку. Автор поєднує гумор і сатиру з серйозними думками про вплив грошей на людину.

П’єса складається з чотирьох дій. Кожна дія розкриває новий етап розвитку характеру головного героя та його одержимості грошима:

• У першій дії ми знайомимось з Калиткою та його мрією купити землю
• У другій дії Калитка вирішує придбати фальшиві гроші
• У третій дії він отримує “сто тисяч” і планує купити землю
• У четвертій дії Калитка дізнається, що його обманули, і намагається накласти на себе руки

Така структура дозволяє побачити, як жадібність поступово руйнує життя головного героя.

Сюжет та головні події

Головний герой п’єси — заможний селянин Герасим Калитка. Він мріє стати ще багатшим і купити землю свого сусіда. Калитка шкодує грошей навіть на їжу для своєї родини.

Одного дня до села приїжджає невідомий, який пропонує Калитці купити фальшиві гроші — “сто тисяч за п’ять тисяч”. Герасим спочатку вагається, але жадоба перемагає. Він віддає свої заощадження і отримує пакунок з “грошима”.

Калитка вже бачить себе багатієм. Він йде до пана Гершка торгуватись за землю. Але перед цим вирішує перевірити кілька купюр. І тут з’ясовується, що його обманули — замість грошей у пакунку звичайні папірці.

Від такого удару Герасим вирішує повіситись. Його рятує наймит. У фіналі п’єси Калитка визнає, що його покарано за жадібність.

Характеристика головних персонажів

Герасим Калитка

Калитка — заможний селянин, який має землю, господарство і гроші. Але йому весь час мало. Він мріє стати найбагатшим у селі. Гроші для нього важливіші за родину і навіть за власне здоров’я.

“Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй землі ходить” — каже Калитка, показуючи свою одержимість.

Він економить на всьому: дає робітникам зіпсоване сало, не дозволяє дружині добре готувати. Калитка навіть не хоче лікуватись, бо “лікарі тільки гроші витягають”.

Жадібність засліплює Герасима. Він іде на злочин, купуючи фальшиві гроші. А коли розуміє, що його обманули, не витримує удару і намагається накласти на себе руки.

Параска

Дружина Калитки страждає від його скупості. Вона хоче жити нормально: добре їсти, мати гарний одяг, достойно видати заміж свою доньку. Але чоловік все забороняє.

“Та що ж це, господи! Кажуть, буцімто Бог создав на світі рай і пекло: це так і єсть — я в пеклі живу!” — скаржиться Параска.

Вона намагається протистояти чоловікові, але не має достатньо сили. Параска залишається вірною дружиною, навіть коли Калитка намагається накласти на себе руки.

Роман

Син Калитки відрізняється від батька. Він не такий жадібний і більше цінує людські почуття. Роман закоханий у Мотрю, але батько забороняє йому одружитись, бо хоче вигідного шлюбу.

“Не хочу я багатої, коли не до душі” — говорить Роман, показуючи, що для нього щастя важливіше за гроші.

Через конфлікт з батьком Роман готовий піти з дому. Він представляє нове покоління, для якого духовні цінності важливіші за матеріальні.

Бонавентура (Савка)

Кум Калитки теж мріє про багатство. Але на відміну від Герасима, він не готовий працювати. Савка вірить у скарби і витрачає час на їх пошуки.

“Скарб… все скарб… Вже замучивсь його шукаючи” — каже Савка.

Він стає спільником Калитки у справі з фальшивими грошима, але потім першим тікає, рятуючи себе. Савка показує інший тип жадібності — мрійливий і пасивний.

Невідомий (Копач)

Шахрай, який обманює Калитку. Він вдало використовує жадібність селянина, пропонуючи йому “вигідну” угоду — сто тисяч за п’ять тисяч.

Невідомий представляє світ нечесного бізнесу, де обманюють довірливих людей. Він знає психологію таких жадібних людей, як Калитка, і вміло нею користується.

Основні теми та проблематика п’єси

Жадоба до збагачення та її наслідки

Головна тема п’єси — як жадібність руйнує людину. Калитка втрачає людяність через гроші. Він готовий на все заради багатства: економить на їжі, відмовляє синові в щасті, йде на злочин.

Ми бачимо, як жадоба до грошей перетворює звичайного селянина на нещасну людину. Калитка каже: “Щастя моє! З сього часу нема для мене впину. Грошики мої, потіхо моя!” — показуючи своє одержиме ставлення до грошей.

У фіналі п’єси герой розуміє свою помилку, але вже пізно. Його спроба самогубства — результат одержимості багатством.

Моральна деградація

П’єса показує, як змінюється людина під впливом грошей. Калитка поступово втрачає всі моральні якості:

• Він перестає цінувати родину
• Обманює своїх робітників
• Готовий на злочин
• Думає тільки про себе

Автор показує, як жадібність робить з людини моральну потвору. І хоча Калитка залишається живим у фіналі, він переживає духовну смерть.

Сімейні стосунки

У п’єсі порушено тему стосунків у родині. Калитка не поважає почуття сина, не слухає дружину. Для нього гроші важливіші за щастя рідних.

Конфлікт батька і сина відображає конфлікт поколінь і цінностей. Роман не хоче жити за законами батька і готовий боротися за своє щастя.

Символіка та художні засоби

Символіка грошей і землі

Гроші в п’єсі — символ спокуси і руйнування. Вони змінюють людину, роблять її рабом. “Сто тисяч” — це не просто сума, це мрія, яка перетворюється на кошмар.

Земля має подвійну символіку. З одного боку, це джерело багатства і влади. З іншого — це те, що прив’язує людину до матеріального світу і відвертає від духовних цінностей.

Сатира та іронія

Карпенко-Карий використовує сатиру, щоб показати абсурдність жадібності. Комічні сцени з Калиткою (як він економить на сірниках, як торгується) викликають сміх, але за цим сміхом — гіркота.

Іронічна і фінальна сцена, коли Калитка намагається повіситись на мотузці, яка рветься. Навіть у критичний момент його переслідує економія — він купив дешеву мотузку.

Актуальність твору в сучасному контексті

Хоча п’єсу написано понад 130 років тому, її теми залишаються актуальними. І сьогодні ми бачимо людей, одержимих грошима і владою, готових пожертвувати всім заради багатства.

Сучасне суспільство споживання часто підштовхує нас до накопичення матеріальних благ. Реклама переконує, що щастя можна купити. А історія Калитки показує, до чого таке мислення може призвести.

П’єса змушує нас замислитись: що важливіше — матеріальне чи духовне? Чи варто жертвувати стосунками, здоров’ям, мораллю заради грошей?

Висновок

“Сто тисяч” — це не просто історія про жадібного селянина. Це глибокий аналіз людської природи і суспільних проблем. Карпенко-Карий показує, як гроші можуть змінити людину, зруйнувати її життя і стосунки з близькими.

Читаючи цю п’єсу, ми ніби дивимось у дзеркало і бачимо свої власні слабкості. Можливо, в кожному з нас є щось від Калитки — прагнення до багатства, готовність пожертвувати чимось важливим заради матеріальних благ.

Варто перечитати цей твір і подумати про власні цінності. Що для вас важливіше — гроші чи близькі люди? Які межі ви не готові переступити заради багатства? Відповіді на ці питання допоможуть не повторити помилок Герасима Калитки.